«Коли я приїжджаю до рідного Львова, у мене постійно запитують: «Як там з лікарнею?» Нелегко за п’ять хвилин пояснити всі ті проблеми, з якими нам довелося зіткнутися за п’ять років», – говорить Олександр Максимчук, голова правління фонду «Україна 3000».
Проект лікарні, розроблений англійцями і французами, майже 11 га землі, паркан, охоронець і 71 млн грн на рахунку в Укрексімбанку. Це все, що зараз є у мегапроекту «Дитяча лікарня майбутнього», який мав стати найдорожчим і масштабним починанням в соціальній сфері, – 1,3 млрд грн за можливість лікувати тяжкохворих дітей з різними патологіями в Україні, а не за кордоном. Унікальність центру не тільки в його медичних можливостях, але і в тому, що він міг би стати ще й першим успішним прикладом взаємодії влади, бізнесу та самих громадян у масштабах всієї України. Проект стартував п’ять років тому, але лікарні немає, зате є неприємний шлейф з ошуканих надій на швидку появу сучасної медустанови і звинувачень на адресу фонду «Україна 3000» у непрофесіоналізмі.
ХТО ВИНЕН
Найгучніший скандал навколо лікарні майбутнього вибухнув у 2009-му, коли Трансбанк, в якому фонд акумулював зібрані пожертвування, опинився на грані банкрутства. Фонд звинуватили у зникненні «дитячих» коштів. Пікантності ситуації додавало те, що власником банку був бізнесмен Володимир Костерін, близький до Віктора Ющенка. Саме він профінансував промотур фонду по Україні, що відбувся перед телемарафоном зі збору коштів. Банк так і не пережив кризу, але гроші, які зависли у фінустанові, благополучно перевели в державний Укрексімбанк. Здавалося б, проблеми немає, але осад залишився.
Вже рік будівельний майданчик біля Феофанії пустує. Проект, що проходив держекспертизу 9 місяців, з грудня минулого року лежить у Кабміні на затвердження. Лише після цього затвердження може бути видано дозвіл на будівництво. Олександр Максимчук акцентує увагу на тому, що замовник Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини – держава, яка і мала взяти на себе витрати зі спорудження об’єкта. З нього й попит. Але ні уряд Юлії Тимошенко, ні Кабмін Миколи Азарова не закладали до бюджету коштів на дитячий центр.
Втім, для будь-якого вітчизняного виборця «Лікарня майбутнього» – перш за все проект Катерини Ющенко, на якій і лежить відповідальність за його втілення в життя. «Так, ми потягнули ковдру на себе, не донесли, що ініціатором створення центру була держава, а ми їй у цьому сприяли», – пояснює Олександр Максимчук. Адже гроші на лікарню почали збирати лише через півроку після прийняття Кабміном постанови про створення Всеукраїнського центру охорони матері і дитини, замовником якого виступило Державне управління справами. Воно мало забезпечити і будівництво медустанови, в той час як фонд «Дитяча лікарня майбутнього» узяв на себе проектування та збір коштів на обладнання центру, стажування лікарів. Публічно Фонд пояснив зобов’язання держави та благодійників за проектом тільки в 2009 році, коли лікарня вже повинна була приймати перших пацієнтів.
Але до того часу світле починання встигло перетворитися в притчу во язицех. Багато хто звинувачує фонд в тому, що він завдав серйозної шкоди іміджу всьому сектору благодійництва. «Почати збирати гроші, коли немає впевненості, що проект буде реалізований, – це злочин. Адже вони запустили безпрецедентну кампанію зі збору коштів. Фонд мав розуміти, що від успішності заходу залежить розвиток і репутація сектора. Коли ж вони побачили, що процес заблокований, потрібно було хоча б принести публічні вибачення, пояснити причини, запропонувати, наприклад, спрямувати кошти на щось не менш значуще», – вважає директор Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш. Фахівці сектору, налаштовані не так радикально, кажуть, що куратори проекту допустили помилку, припинивши фандрайзинг. Навпаки, треба було поступово збирати кошти і на саме будівництво. Втім, досвіду реалізації подібних масштабних проектів у гуманітарній сфері немає у жодного з благодійників.
«Нам дійсно треба було ретельніше підійти до планування, розрахунку кошторисів і встановлення дедлайнів. У світовій практиці термін реалізації подібних проектів – сім-вісім років. Ми ж сподівалися, що диво станеться за три роки. Я за освітою будівельник, тому сумнівався в цій цифрі. Але нас надихнув марафон і та підтримка, яку ми отримали в регіонах, а також сприяння, обіцяне чиновниками», – коментує ситуацію Олександр Максимчук. І справді, на заклик пожертвувати гроші на дитячий проект відгукнулися і крупні бізнесмени, і прості українці-півмільйона громадян нашої країни взяли участь у марафоні зі збору коштів. Безпрецедентно масовий порив щедрості.
Проблеми проекту у фонді пов’язують із зайвою бюрократією, корупцією і політикою, в яку мимоволі був втягнутий фонд. За п’ять років йому довелося пройти 211 погоджень чиновників. За цей час тільки в МОЗ змінилося шість міністрів, і з кожним із них доводилося починати роботу мало не з чистого аркуша. За президентства Віктора Ющенка справа йшла повільно. У фонді звертають увагу на те, що всі тендери були прозорі, і «телефонне право» в їхньому випадку не використовувалося. Жодна перевірка, якій піддавався фонд, не виявила порушень у його діяльності. Втім, можливо, саме в цьому випадку і треба було поступитися принципами, задіявши той самий адмінресурс, коли це було ще можливо.
КОГО ВТРАТИЛИ
Незважаючи на затягування процесу реалізації проекту, його концепція не змінювалася. Хоча кураторів «Лікарні майбутнього» критикували й за це. Зібрані кошти можна було б віддати вже існуючим лікувальним установам, у тому числі регіональним, що зазнають хронічне недофінансування. Візьмемо хоча б 2011 рік. За словами Олени Мацібох, члена опікунської ради Охматдиту та директора благодійного фонду «Крона», як мінімум до середини року в бюджеті не передбачено коштів на закупівлю медикаментів для лікарень.
Фінансова допомога їм, звичайно, потрібна. «Але і це навряд чи можна назвати виходом. Бомжа можна відмити і нагодувати, але здоровим і повноцінним членом суспільства він від цього не стане. Так і з регіональними лікарнями. Це чорна діра, де зникають гроші», – розповідає завідувач відділенням трансплантації кісткового мозку Охматдиту Олег Рижак.
«Ми планували побудувати ракету, а робити дитячу хлопавку ніхто не хотів», – говорить Олександр Максимчук. Деякі члени опікунської ради пропонували зупинитися, поки держава не прийме остаточного рішення про участь у проекті. Основні донори «Лікарні майбутнього» поки не втрачають надію на його реалізацію і продовжують перераховувати кошти. З 2006-го по 2010 рік фонд отримав понад 98 млн грн від фізичних та юридичних осіб. При цьому в 2006-му найбільші меценати проекту пообіцяли передати центру $44,5 млн. У нинішніх грошах це близько 350 млн грн.
Лише у поодиноких меценатів терпіння виявилося небезмежним. Побачивши, що справа ніяк не зрушить з мертвої точки, корпорація «Індустріальний союз Донбасу», яка мала стати найбільшим донором проекту, відмовилася підтримувати його фінансово. Сергій Тарута обіцяв $15 млн на створення лабораторного комплексу. Влітку минулого року фонд пережив втрату ще одного благодійника – корпорації «Артеріям», перерахувавши на реалізацію проекту 1,5 млн грн. «На даному етапі керівництво корпорації не бачить істотного прогресу в розвитку проекту, тому залишає за собою право призупинити подальшу співпрацю з благодійним фондом «Дитяча лікарня майбутнього» доти, доки не відбудуться суттєві позитивні зміни в його реалізації», – прокоментували в Артеріумі.
ЩО РОБИТИ
Підтримати проект екс-президента Віктора Ющенка його наступник Віктор Янукович не прагне. Більше того, в лютому 2011 року держава, здається, визначилося з пріоритетами. Микола Азаров пообіцяв протягом двох років перетворити Охматдит на сучасну європейську дитячу лікарню. За словами міністра охорони здоров’я Іллі Ємця, після реконструкції на базі Охматдиту з’явиться високоспеціалізована багатопрофільна лікарня з найсучаснішими медичними технологіями. Як відзначають в Охматдиті, активне лобіювання проекту реконструкції почалося саме з приходом у міністерство нового начальника.
«Охматдит потребує реконструкції. Але Україні необхідні і «Дитяча лікарня майбутнього», і новий корпус тут. Адже створенням однієї медустанови проблему лікування дітей не вирішити. Так, на кожен мільйон населення необхідний один центр трансплантації кісткового мозку. В Україні їх повинно бути 45, а є тільки два», – каже Олег Рижак. Але й навколо реконструкції Охматдиту моментально спалахнув скандал. Олег Рижак був одним з тих, хто підписався під відкритим листом президента, в якому гаранта просили взяти під особистий контроль ситуацію з модернізацією Охматдиту. Адже першим варіантом медичного завдання з будівництва нового восьмиповерхового корпусу кількість ліжок для тяжкохворих дітей скорочувалася в середньому на 40%.
«Держава нібито вже виділила на проектування 30 млн грн. Ним займалася українська компанія «Медінвестпроект». Мені доводилося з ними стикатися. Вони не мають уявлення про сучасне медичне будівництво. Нашу пропозицію залучити до проектування спеціалізовані зарубіжні компанії влада проігнорувала. А тепер з’явилися чутки про те, що забезпеченням вентиляційних систем буде займатися українська компанія, яка до цього мала справу лише з промисловими об’єктами. Складається враження, що проект реалізують лише з однією метою – освоєння коштів», – констатує Олег Рижак.
На початку травня 2011-го в МОЗ будуть вирішувати подальшу долю Охматдиту. Від «Лікарні майбутнього» держава дистанціюється. З якими питаннями з приводу проекту в профільному міністерстві радять звертатися до фонду «Україна 3000». «Це проект фонду, тому всі питання до них» – так відповіли на офіційний запит Контрактів у прес-службі міністерства. Втім, як випливає з постанови Кабміну про створення Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини, саме МОЗ разом з Міністерством економіки мав би займатися «активним залученням» коштів на його будівництво. Реакція в секретаріаті Комітету Верховної Ради з охорони здоров’я була тією ж, що і в МОЗ: «Ми цією проблемою не займаємося». Хоча глава комітету Тетяна Бахтеєва – член опікунської ради фонду «Дитяча лікарня майбутнього». Директор Державного управління справами Андрій Кравець так і не зміг знайти часу для того, щоб прокоментувати ситуацію навколо проекту.
На думку Олександра Максимчука, один з варіантів виходу з ситуації, що склалася – об’єднання проектів реконструкції Охматдиту та Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини. «Нехай Охматдит розшириться за рахунок центру у Феофанії», – розповідає він. Автор ще одного варіанта – екс-міністр охорони здоров’я Василь Князевич, який пропонував створити на базі Феофанії університетську клініку, куди б увійшла і дитяча лікарня. «Не ми замовники проекту, тому не можемо вирішувати, який із варіантів кращий. Ми можемо лише ініціювати їх обговорення», – говорить Олександр Максимчук. На випадок, якщо держава все ж таки відмовиться від участі в будівництві лікарні, що дуже ймовірно, враховуючи розміри витрат на нього, у фонді розглядають варіант створення приватно-публічного партнерства.
Можливо, проект буде розблоковано, якщо його покине Катерина Ющенко. «У складі опікунської ради є кілька відомих особистостей – глава Комітету з охорони здоров’я ВР Тетяна Бахтеєва, голова Асоціації педіатрів України Юрій Антипкін, голова наглядової ради фонду Рината Ахметова «Розвиток України» Наталія Ізосімова, бізнесмен Вадим Новинський. Вони могли б очолити проект», – розповідають у фонді. З відповідними пропозиціями до опікунської ради звернулася і сама Катерина Ющенко.
Сухий залишок цієї історії такий: поки в корупційному суспільстві дорослі приймають рішення, що, коли і за чиї гроші буде збудовано, перекладаючи відповідальність і відкати один на одного, тяжкохворі українські діти шукають підтримки всіх небайдужих, щоб виїхати за кордон, де їм зможуть надати медичну допомогу.
Олена Струк
