Ціна вирішення проблеми дитячих хвороб, які не лікуються в Україні, визначена. $120 млн. – стільки коштує реалізація благодійного проекту «Дитяча клініка майбутнього». Він є справжнім викликом для вітчизняного бізнесу, оскільки залежить винятково від підтримки меценатів. Втім, гроші для проекту може перерахувати будь-який українець, набравши номер 353 зі свого мобільного телефону будь-якого мобільного оператора. При цьому з рахунку буде списано 5 грн. на будівництво унікальної клініки. Координує проект Міжнародний фонд «Україна 3000», відомий тим, що його патроном є Катерина Ющенко. Заступництво президентської фамілії – одночасно сильне й слабке місце проекту. З одного боку, проект не зможе швидко канути в Лету, як багато інших ініціатив, оскільки йому приділятиме увагу президентська родина. З іншого боку – якщо, боронь Боже, проект зупиниться, удар прийдеться насамперед на президента – надто вже серйозне починання. «ВД», що ніколи не мала симпатій до представників влади, «помаранчевої» чи «синьої», вирішила приєднатися до доброї справи й перерахувати 5% від продажу цього номера. Адже йдеться не про політику, а про життя тисяч українських дітей, чиї хвороби не можуть вилікувати в Україні, і чиї батьки не мають фінансових можливостей на якісне лікування за кордоном. Рівно через місяць, 17 грудня, всі провідні українські телеканали проведуть телемарафон для збору коштів на будівництво клініки, що спеціалізуватиметься на хворобах, які не лікуються в Україні. «ВД» вирішила не чекати цієї дати, адже гроші можна перераховувати вже зараз, а кожен день у цьому проекті – чиєсь врятоване життя. Що таке «Дитяча клініка майбутнього», розповів Андрій Мирошніченко, який очолював Фонд «Україна 3000» до переходу на роботу в Національну раду з питань телебачення й радіомовлення, а сьогодні є головним координатором проекту.
– Проблема дитячих хвороб, які не лікуються в Україні, гостро стоїть уже багато років. Що стало безпосереднім поштовхом для розробки проекту «Дитяча клініка майбутнього»?
– Те, що такий проект вкрай необхідний Україні, ми чітко зрозуміли приблизно півтора року тому, після відвідування дитячого центра онкогематології Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Будинок перебуває в жахливому стані. Його, чесно кажучи, простіше знести, ніж відремонтувати. Ми зрозуміли, що необхідно будувати новий центр онкогематології або більшу лікарню. Почали вивчати це питання, ознайомлюватися з іноземним досвідом разом з комісією Міністерства охорони здоров’я, що приймає рішення про відправлення дітей за кордон на лікування, коли дитині складно зберегти життя в Україні, але це можна зробити за кордоном. Рішень таких, на жаль, багато, але їхнє виконання залежить від держбюджету. На жаль, тих грошей, які передбачені в бюджеті (це приблизно 1,8 млн. грн.), вистачає для небагатьох дітей, трьох-чотирьох. Так ми прийшли до розуміння того, що цей проект має бути здійснений швидко й без бюджетних грошей. Офіційно з ініціативою створення лікарні «Дитяча клініка майбутнього» вийшов МОЗ. За документами клініка називається «Всеукраїнський центр охорони здоров’я матері й дитини».
– Якою буде структура клініки й, до речі, де її почнуть будувати?
– Сьогодні вже визначено місце будівництва – на території відомчої клінічної лікарні «Феофанія». Лікарня складатиметься із чотирьох відділень, розрахованих на 250-260 ліжкомісць. Нещодавно ми закінчили чергові переговори із проектувальниками й консультантами, українськими й німецькими. Кожна палата буде розрахована на одну дитину – пацієнт, стерильний простір, також місце, де можуть перебувати батьки, якщо необхідна їхня присутність. Одна палата – 40 кв.м. Перше відділення – онкогематологія, що спеціалізується на пересадці кісткового мозку. У цьому відділенні буде понад 70 ліжкомісць.
У другому відділенні – нейрохірургії – лікуватимуть дітей з пухлинами мозку. Важливий момент – під цей проект ми плануємо закупівлю і встановлення гамма-ножа (його вартість – близько $5 млн.), за допомогою якого лікують пухлини, які неможливо видалити хірургічним шляхом. Це невелика ядерна установка, під якою потрібен спеціальний фундамент, окреме приміщення, а також багато дозволів. Потужності цього відділення будуть більшими, ніж вся потреба дитячої онкології в Україні. Це відділення розраховане приблизно на 65 місць. Третє відділення на 60 місць – перинатальне, де рятуватимемо немовлят. Тут ми маємо намір охопити всі найскладніші патології, крім кардіологічних, оскільки в Україні ця проблема, у принципі, більш-менш вирішена. Ідея четвертого відділення клініки поки досить розмита, але, швидше за все, це буде загальна педіатрія. Швидше за все, ми будемо запускати не одразу всю лікарню, а помодульно – частину кожного відділення в міру готовності.
– В Україні немає досвіду лікування таких захворювань, немає технології будівництва таких складних спеціалізованих відділень. Це не надто великі ризики для такого дорогого проекту?
– Для вивчення досвіду ми об’їхали всі кращі лікарні світу. За півтора року відвідали 40 лікарень вищого рівня в Німеччині, Японії, Британії, Франції, Голландії, Канаді. Під час поїздок відразу відмовились від кількох принципових проектів, з кількох причин. По-перше, більшість лікарень, навіть вищого рівня, орієнтовані на регіон, і більшість приміщень й обладнання розраховані на первинну допомогу. По-друге, більшість лікарень є складовими різних комплексів або університетських містечок, що нам теж не підійшло. В остаточному підсумку, зразком залишилися кілька проектів, які були прийнятні для нас за логістикою та структурою – медичні центри в Чикаго й Стенфорді. Є кілька цікавих лікарень у Німеччині. Але за рівнем логістики, на мій погляд, європейські лікарні поступаються американським.
– Клініка потребуватиме чималої кількості підготовлених фахівців. Де ви їх знайдете?
– Зосередимося на підготовці кадрів у Києві. У нас є домовленості з кількома провідними закордонними клініками про те, що ми направлятимемо своїх фахівців на практику на два-три роки. Наша сторона оплачує перебування, суму ми поки не озвучуємо, а навчання й практика будуть безкоштовними. Дуже важливо, щоб фахівці пройшли цю практику, навчилися новим методам роботи. Я сподіваюся, що з наступного року ми почнемо набір до інтернатури кількох українських вузів і на курси підвищення кваліфікації персоналу саме для цієї лікарні. У Києво-Могилянській академії вже готують медичних менеджерів. У цілому, потреба країни саме в менеджерах цієї спеціальності велика, оскільки найчастіше головою лікарні або інституту стає, власне, лікар, який не завжди може бути гарним адміністратором. І поки він вирішує господарські проблеми, ризикує розгубити свої лікарські навички.
– Вартість проекту визначена остаточно?
– Орієнтовна вартість – $120 млн., окупність проекту – один рік. Лікарня, побудована на ці гроші, може допомогти мінімум тисячі українських дітей, приблизно такій кількості дітей в Україні в рік потрібна операція з пересадки кісткового мозку, сто дітей на рік потребують лікування із застосуванням гамма-ножа.
– Як контролюватимуться гроші, зібрані для будівництва клініки?
– За допомогою цього проекту ми впровадимо нову для Україну структуру керування й контролю за лікувальним закладом – через наглядову і наукову ради. У наглядовій раді будуть задіяні як меценати, які братимуть участь у фінансуванні будівництва, так і громадські діячі. До наукової ради увійдуть провідні спеціалісти в галузі медицини. Кількість членів рад, права й обов’язки будуть прописані у статуті клініки. При цьому директор клініки займатиметься тільки адміністративною роботою й головлікар – винятково лікувальними питаннями.
– І як скоро, за вашими планами, лікарня прийме перших пацієнтів?
– В ідеалі, через три роки буде готова будівля, обладнання, персонал і перші палати всіх відділень. Закордонні експерти запитують, а як ви збираєтеся це зробити? Адже тільки нормальний етап проектування – це два-три роки. Ще два-три роки – будівництво, заповнення обладнанням. Але ми йдемо своїм шляхом. Для економії часу паралельно ведеться робота одразу за кількома напрямками. Це вирішення земельних питань, розробка структури й логістики, незабаром почнеться етап навчання за кордоном. Наступний щабель – коли буде затверджена структура лікарні, фахівці розпишуть структуру буквально кожної палати. Одночасно ми розробляємо проект «коробки» – це ми не можемо скопіювати з однієї країни, з огляду на ландшафт, клімат тощо. Ми розуміємо, що працювати треба максимально швидко, щоб люди побачили результат. А діти – почали лікування.
– Скільки коштуватиме, приміром, пересадка кісткового мозку в новій клініці, порівняно з її нинішньою вартістю в Україні й за кордоном?
– Якщо зараз пересадка кісткового мозку від донора-родича в Україні коштує від 20 до 40 тис. грн, то в нашій клініці буде здійснюватися пересадка від донорів – не родичів, яку в Україні зараз ніхто не робить. Ця операція обійдеться приблизно у $30 тис. У рамках проекту ми плануємо створити лабораторії, які будуть сертифіковані на європейському рівні, що дозволить нам увійти в Європейський банк донорів кісткового мозку. А середня ціна добору донора – $15 тис. До цієї цифри додадуться видаткові матеріали, медикаменти, амортизація дорогого обладнання, умови лікування високого класу. У Білорусі пересадка кісткового мозку коштує $70 тисяч, у нас буде удвічі дешевше.
– Як ви вирішуватимете питання із зарплатою персоналу? Адже клініка в будь-якому разі буде бюджетною установою. Чи захочуть фахівці найвищого класу працювати за гроші, які зараз пропонує МОЗ?
– У рамках проекту буде здійснено експеримент – оскільки клініка працюватиме за європейськими принципами і методиками, які, серед іншого, включають до себе й особливості оплати праці. Конкретні суми ми поки не озвучуємо. Але вони будуть наближені до європейських зарплат медиків і медичного персоналу. (Зарплата хірурга в Німеччині – від 10 тис. євро на місяць, медперсоналу 6-20 євро на годину. – Ред.)
– Проект «Дитяча клініка майбутнього» багато в чому розрахований на розуміння й добру волю українських бізнесменів. Як ви будете їх переконувати, і чи вірите ви, що необхідну суму все ж таки вдасться зібрати?
– Першими бути нелегко – проекту фактично немає як такого, до нього не можна доторкнутися, це лише ідея, з якої ми робимо інвестиційний продукт. Хтось дасть 5 грн., хтось – тисячу. Коли ми говоримо про суму в $120 млн. – важливо дотриматися чистоти експерименту, щоб ця благодійність була усвідомленою, добровільною й зрозумілою. Наступний непростий елемент – щоб бізнесмен, який дає гроші, бачив схему, куди вони йдуть, і був упевнений, що все буде по-чесному, що ніхто нічого не розкраде, не привласнить, щоб бачив покроково всю роботу, що ведеться за його кошти. Це складно, все потрібно продумувати. Думаю, чим більше ми в цьому будемо розбиратися, тим більше побачимо різних огріхів, невирішених питань тощо. Це перший проект такого роду в Україні – ніхто не будував таких лікарень, ніхто не робив таких акцій, не збирав такої кількості коштів. Не було такого проекту, де поєднувалися інтереси бізнесу, суспільства, закордонний досвід і питання життя дітей.
– Як вам удалося залучити до проекту практично всі провідні українські телеканали?
– Ідею інформаційної підтримки принесли самі загальнонаціональні телеканали. Майже всі вони беруть участь у цьому проекті, надаючи свій медіаресурс. Одна з ідей цього медіа-проекту – створити майданчик для великих меценатів. Це наша умова. Питання не в тому, щоб зробити їм рекламу, а в тому, щоб вони показали важливий приклад. Людей, які хотіли б займатися благодійністю, багато, але хтось повинен почати. Люди готові принести гроші. Але їм важливо знати, куди підуть ці гроші, а також те, що їхня ініціатива буде правильно оцінена. Отут пропонується прозора схема, організаційні питання бере на себе Фонд «Україна 3000», а інформаційну підтримку забезпечать телеканали. До речі, подібний великий проект є в Польщі – раз на рік перед різдвом проводиться марафон, відбувається збір грошей на конкретні цілі – для дитячих будинків, дитячих лікарень. Благодійність – це внутрішня потреба багатьох людей. Бізнесмени досить легко йдуть на допомогу регіону, конкретному дитячому будинку. Вони пройшли складний шлях становлення свого бізнесу, вони знають, що таке втратити все в один день. Але коли їм кажеш, що треба дати грошей, вони міркують, що ці кошти можуть вкрасти або неефективно використати. Тому що в більшості випадків благодійністю займаються люди непрофесійні. Менеджерів із соціальної роботи зовсім мало, їм бракує досвіду, зв’язків, щоб займатися цим якісно. Адже йдеться про гроші, порівняні з бюджетами регіонів. На жаль, українське законодавство не передбачає преференцій для меценатів, як це прийнято в усьому цивілізованому світі. Звісно, кращий механізм стимулювати людей займатися благодійністю – зменшувати податкову базу на суму, спрямовану на ці цілі. Не так важливі податки, важливо, що люди легалізують свої доходи, а відтак, і свої внески. Ми будемо працювати над цим.
Розмовляла Наталя Вернигора
Мирошніченко Андрій Анатолійович, координатор проекту «Дитяча клініка майбутнього», член Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, радник голови наглядової ради Фонду «Україна 3000». Народився 10 березня 1969 року у Львові.
ОСВІТА: 1986-1991 р. – Львівський державний університет імені Івана Франка.
КАР’ЄРА: 1992-1998 р. – фінансовий директор брокерської фірми «Галицькі цінні папери».
1998-2000 р. – фінансовий експерт, заступник голови Центру розвитку українського законодавства.
2000-2003 р. – фінансовий директор ТОВ «ПР-компанія «Прайм-Тайм».
2001-2003 р. – голова громадської організації «Бюро політичного консалтингу «ПЕНТА».
2003-2005 р. – президент Міжнародного фонду «Україна 3000».
Із квітня 2005 року – член Національної ради України з питань телебачення й радіомовлення.
СІМ’Я: Одружений. Троє дітей.
Всеукраїнський діловий тижневик «Власть денег», № 46 (109), 17-23 листопада 2006 р.
