Журнал «Український тиждень» у №15 (76), за 17-23 квітня 2009 року опублікував матеріал, присвячений створенню Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини – «Дитячої лікарні майбутнього». Свій коментар до матеріалу надала Голова Правління Фонду «Дитяча лікарня майбутнього» Віра Павлюк.
Публікуємо повний текст коментарю, який був значно скорочений редакцією «Українського тижня».
Шановна редакціє!
Прочитала ваш матеріал, присвячений створенню Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини («Український тиждень», №15 (76), 17-23 квітня 2009 р.). Як директор медичних програм Фонду «Україна 3000» і голова правління Фонду «Дитяча лікарня майбутнього», хотіла б додати кілька слів.
Реалізуючи з 2005 року різні медичні програми, Фонд «Україна 3000» бачить дуже гостру потребу в лікуванні важкохворих дітей, яким не в змозі допомогти українська медицина. Варіанти були такі: або витрачати великі гроші на коштовне лікування обмеженої кількості дітей за кордоном, або побудувати в Україні заклад, який би дозволив допомогти таким дітям вдома.
Фонд обрав другий шлях – набагато важчий і буремніший, але його результат визначить майбутнє української дитячої медицини на десятиліття вперед. «Дитяча лікарня майбутнього – довгоочікувана мрія та неоціненний подарунок оновленої України дітям. Все педіатричне середовище України розуміє важливість цього проекту і підтримує його», – наголошує Юрій Антипкін, академік АМН України, президент асоціації педіатрів України.
Ми вважаємо, що долучитися до створення цієї лікарні є почесним – це означає дати тисячам важкохворих дітей шанс на одужання. І найбагатші люди нашої країни повинні зробити свій внесок в реалізацію цього коштовного, але життєдайного проекту. Було б правильно, якби їхні гроші – отримані іноді легальним, а іноді нелегальним шляхом, – були витрачені на добрі справи в Україні, а не на придбання дорогих маєтків у Лондоні, Монако, Італії або Ізраїлі. Ми також знали, що меценати охоче жертвують кошти на великі і відомі проекти.
Ми прекрасно розуміли свою відповідальність перед громадою. Ми знали, які великі перешкоди доведеться долати. Мусимо визнати, що ми були оптимістичні, проголошуючи у 2006 році строки створення лікарні. Щоправда, це єдине, в чому сьогодні можна звинуватити виконавців проекту.
Наш генеральний проектувальник, компанія BDP, розробила дуже цікавий, революційний з екологічної точки зору проект, який сьогодні широко обговорюється в архітектурних колах Європи. Впровадження цього проекту в Україні стикається з великими складнощами нормативного характеру. Але і тут ми не пішли шляхом спрощення – цей проект дозволить нам не тільки обладнати лікарню за найвищими світовими стандартами, а й створити справжню рекреаційну зону для одужання хворих дітей. Ми відстоювали цей проект перед архітектурними та будівельними радами – і відстояли.
Слід наголосити, що діяльність Фонду «Україна 3000» в медичній сфері не обмежується створенням «Дитячої лікарні майбутнього». Фонд продовжує активно реалізовувати багато медичних програм і проектів, використовуючи при цьому системний підхід. Серед наших найбільших програм – всеукраїнські «Від лікарні до лікарні» і «Радість дитинства – вільні рухи». В рамках програми «Від лікарні до лікарні» ми допомагаємо 25 дитячим лікарням з усіх областей України – передаємо їм обладнання, медикаменти, даруємо дітям іграшки та книги. Програма «Радість дитинства – вільні рухи», яку ми реалізуємо разом з компанією «ТНК-ВР Коммерс», спрямована на допомогу дітям з діагнозом ДЦП. Починаючи з 2006 року, понад 1 300 дітей пройшли курс реабілітації в клініці професора Козявкіна в Трускавці. 54 медичні установи, які стали переможцями конкурсів грантів у рамках програми, отримали допомогу на суму понад 1 мільйон 500 тисяч гривень. З грудня 2008 року Фонд розпочав програму «Мрії здійснюються» – ми намагаємося виконувати бажання маленьких пацієнтів онкологічних центрів Києва. За роки існування Фонду ми передали книгу «Мати і дитина» тисячам майбутніх мам. Провадиться велика кількість благодійних проектів та акцій, втілюються програми, над якими ми працюємо роками, – стажування наших лікарів, впровадження телемедицини. Тільки у 2008 році медичні установи отримали від Фонду та його партнерів благодійну допомогу на загальну суму близько 30 мільйонів гривень. Вже сьогодні ми рятуємо життя тисяч дітей.
Має рацію і пан Глузман, наголошуючи на вирішенні проблем надання першої допомоги. Всім відомо, що розв’язання цих питань є пріоритетом для Президента України. Багато ресурсів спрямовується на покращення ФАПів, розвиток сімейної медицини, пологових будинків, оснащення лікарень новим обладнанням та машинами швидкої медичної допомоги, запровадження нових технологій. А наш Фонд зосереджений на певній частині питань цього широкого спектру. Так само, як організація, яку представляє пан Глузман, опікується інтересами однієї медичної теми, зокрема психіатрії.
Особливо дивує коментар Олега Рибачука, який не вірить, що «президентський проект» може реалізовуватись так довго. 2006 року, коли цей проект розпочався, саме пан Рибачук був Головою Секретаріату Президента, але він ніяк його не підтримав. Не виключено, що саме така бездіяльність і по інших питаннях призвела до того, що Президент був змушений замінити його.
Катерина Ющенко часто наголошувала на тому, що цей проект слід впроваджувати з мінімальним використанням адміністративного ресурсу. Але виконавці проекту не сподівалися стикнутися з усіма тими бар’єрами, створеними певними силами, для яких політичні забави та влада важливіші, ніж життя дітей. Достатньо згадати отриманий нами лист від одного з віце-прем’єр-міністрів щодо неможливості будівництва лікарні на виділеній нам ділянці, поблизу обсерваторії. Лист посилається на постанову Ради Народних Комісарів від 1945 року, де йдеться про те, що в радіусі одного кілометра від обсерваторії будівництво заборонено.
Також ми сподівалися на підтримку тих, хто приєднався до проекту на самому початку. Серед них був і пан Юрій Макаров, головний редактор вашого журналу. У 2006 році він разом із Фондом брав участь у промотурі по Україні на підтримку лікарні, і спочатку допомагав. Але коли почалися проблеми, він чомусь не запропонував допомогу з боку свого медіа-ресурсу.
Хочу запитати: що зробив кожен з вас, щоб врятувати життя дитини? Чи часто ви відгукуєтесь на заклики допомогти зібрати кошти на операцію за кордоном? Чи замислюєтеся ви, в якому стані перебувають наші лікарні, допоки до них, не дай Господь, потрапить ваша дитина? Критикувати можна все, що завгодно, навіть найпрекрасніші речі. Але спробуйте щось зробити. Ми не тільки спробували – ми робимо.
«Дитяча лікарня майбутнього» буде створена, рано чи пізно. Така лікарня потрібна Україні. І ніякі слова або дії, покликані дискредитувати цей проект, не змусять нас його зупинити.
Віра Павлюк,
доктор медичних наук,
Голова Правління БФ «Дитяча лікарня майбутнього»,
директор департаменту медичних програм МБФ «Україна 3000»
